3. Пізнавально-розвиваючи ігри у формуванні комунікативних компетентностей.Підсумковий урок з теми"Конструювання та виготовлення виробів із текстильних та нетканих матеріалів". (Горожанкіна Н.А.)

4. Виставка творчих робіт учнів. (Горожанкіна Н.А.)

5. Новинки методичної літератури

6. Підведення підсумків семінару.

Методичні рекомендації

1. Створити оптимальні умови для виховання в учнів потреби в знаннях та зацікавленності навчанням.

2. Впроваджувати нові освітні технології для формування технічно та технологічно освіченої особистості.

3. Через активні методи та прийоми навчання сприяти формуванню основних компонентів інформаційної культури учнів.

4. Розвивати в учнів здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті.

ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ

січень

Тема : Відтворення сучасного освітньо - методичного середовища до становлення конкурентно-здатного вчителя

План

1.Мотивація та обґрунтування теми в рамках роботи над провідною методичною темою «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості»

2. Виступи

1). Розвиток інноваційної особистості вчителя як головний напрямок підвищення його педагогічної майстерності.

2). Формування індивідуального стилю педагога у сучасному освітньо-методичному середовищі як засіб підвищення конкурентоспроможності вчителя.

3. Методична діагностика

Опитувальник для аналізу вчителем особливостей індивідуального стилю своєї педагогічної діяльності

4. Підбиття підсумків. Метод «Брейсторминг»

5. Рекомендації.

Формування індивідуального стилю педагога у сучасному освітньо-методичному середовищі як засіб підвищення конкурентоспроможності вчителя.

Високої якості освітніх послуг можна досягти тільки за наявності висококласних педагогів, які постійно вдосконалюють свою майстерність, мобільно реагують на зміни, що відбуваються в освітньому просторі.

Місія вчителя складається в соціокультурному відтворенні особливої соціально-педагогічної сфери суспільства. При цьому він виконує функції реалізації соціальної спадщини, соціальної адаптації та регулювання процесів становлення й розвитку суспільства. Це перший, глобальний рівень проблеми.

Ці вимоги до педагогічного співтовариства з неминучістю тягнуть за собою реформування всієї освітньої системи, але в першу чергу вони замикаються на особистості педагога, від якого потрібен високий рівень професіоналізму. Адже конкретного учня виховує конкретний учитель, а виходить, якість знань кожного учня буде залежати від якості професійної підготовленості та майстерності кожного вчителя. Учитель залишається основним суб'єктом, покликаним вирішувати задачі розвитку освіти. Це другий, особистісний рівень проблеми. При цьому відновлення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників повинно спиратись на індивідуальні запити розвитку особистості конкретного вчителя, її акмеологічні аспекти, бути зорієнтованим на перспективні потреби педагога.

У сучасному освітньому просторі постерігається загострення таких протиріч між:

· зростаючими вимогами до рівня професійної діяльності педагога й неготовністю вчителя до створення педагогічного простору, що забезпечує реалізацію індивідуальних навчальних програм, формування соціальних компетентностей;

· образом професійної діяльності, що затвердився, педагога з творчою спрямованістю педагогічного мислення та сформованою моделлю професійної освіти, зорієнтованої переважно на традиційну «знаннєву» парадигму педагогічної діяльності;

· необхідністю мобільно реагувати на безупинно мінливі вимоги до розвитку суб'єктів освітнього процесу й характером сформованої системи підготовки педагога;

· соціальним замовленням на висококомпетентного фахівця та відсутністю розроблених механізмів у подоланні таких негативних явищ, як ранні педагогічні кризи, педагогічне виснаження, уповільнення та припинення професійного росту педагога.

Гіпотеза: створення накопичувальної системи безперервного підвищення кваліфікації кадрів призведе до формування нової персоніфікованої культури професійної педагогічної діяльності, реалізованої через індивідуальний стиль кожного педагога, що призведе до:

Ø підвищення інтересу до здійснення інноваційної діяльності (включення досягнень педагогіки та технології у свою повсякденну практику);

Ø росту компетентності (ясного уявлення про систему нових педагогічних технологій, що будуть уводитись в освітній процес, і розуміння того, як це треба зробити);

Ø росту рівня професійних навичок і вмінь для нововведень;

Ø наявності цілей та організаційно-освітніх засобів, що забезпечують досягнення поставлених цілей;

Ø наявності плану та програми введень і реалізації нових інформаційних технологій або їх елементів у педагогічну діяльність учителя;

Ø формування компонентів індивідуального стилю педагогічної діяльності;

Ø достатнього рівня саморегуляції, самоорганізації;

Ø наявності мотивації й оволодіння ефективною самодіагностикою;

Ø створення системи позитивного управління, що дозволить узгоджувати цілі й задачі в колективі;

Ø появи нової культури управління з персоніфікованою відповідальністю за результати своєї праці;

Ø появи в керівників ліцею резерву для творчої роботи.

У сучасного вчителя, який працює у віддаленні від науки та культури, є різні шляхи та форми досягнення мети - формування індивідуального стилю педагогічної діяльності. Це:

· самоосвіта, через індивідуальні творчі плани, конкурс педагогічних ініціатив, участь у роботі майстер-класів, фестивалі педагогічних ідей, у стажуваннях, педагогічних майстернях, Школі педагога-експериментатора, дослідно-експериментальній роботі;

· робота у проблемній групі, участь у роботі педагогічних спілок, таких як методичні об'єднання, кафедри, форуми, диспути, «круглі столи», дні відкритих дверей, творчі лабораторії, проблемні групи,

· традиційна система безперервної освіти через курсову перепідготовку.

Кожний із цих шляхів має достоїнства й недоліки. Для самоосвіти характерний цілий ряд особливостей. Це й усвідомлена постановка гуманістичних цілей, і антропологічна орієнтованість - акцентування уваги на розвитку самого себе, і цілісність і продуманість усіх компонентів саморозвитку, і, нарешті, високі моральні орієнтири та природовідповідні, ненасильницькі методи самоосвіти. При цьому професійну майстерність учителя складають такі компоненти, що мають характер антропоцентричних:

потребнісно-мотиваційна сфера особистості педагога як інтегральна якість, що характеризується сукупністю соціальних установок, ціннісних орієнтацій, інтересів;

операційно-технічна сфера особистості як інтегральна якість, що характеризується сукупністю загальних і спеціальних знань, умінь і навичок;

самопізнання особистості.

Особистість педагога представлена п'ятьма основними потенціалами: пізнавальним, тобто обсягом та якістю інформації, які влаштовують особистість; моральним, обумовленим придбаними особистістю у процесі соціалізації морально-естетичними нормами, життєвими цілями, переконаннями, устремліннями; творчими, обумовленими наявністю вмінь і навичок, здібностями до дії та мірою їх реалізації в певній сфері діяльності та спілкування; комунікативним, котрий оцінюється ступенем товариськості, характером і міцністю контактів, що встановлюються індивідом з іншими людьми, й естетичним, обумовленим рівнем та інтенсивністю художніх потреб особистості, а також тим, як вона їх задовольняє.

Описание: C:Users1.2.000Desktopimagesкн.jpeg Педагогічна діяльність, будучи соціальною за своєю природою, залежить від здібностей особистості, від того, наскільки можливі розвиток і компенсація професійно важливих властивостей. За виразом Б. Теплова: «Під здібностями маються на увазі індивідуальні психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої. Здібностями називають не всякі взагалі індивідуальні особливості, а тільки такі, котрі мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності чи багатьох діяльностей, здатності не зводяться до тих знань, що вже вироблені в даної людини».

Становлення професіоналізму відбувається на основі таких компонентів формування індивідуального стилю педагогічної діяльності:

гностичного - вивчення педагогом об'єкта своєї діяльності (змісту, засобів, форм і методів, за допомогою яких ця діяльність здійснюється, достоїнств і недоліків своєї особистості й діяльності з метою її свідомого вдосконалення);

проектувального - далекі, перспективні цілі навчання й виховання, а також стратегії та способи їх досягнення;

конструктивного - особливості конструювання педагогом власної діяльності й діяльності найближчих цілей учнів з урахуванням навчання й виховання;

комунікативного - специфіка взаємодії викладача з учнями, при цьому акцент робиться на зв'язку комунікації з ефективністю педагогічної діяльності, тобто з досягненням дидактичних цілей;

рефлексивного - уміння педагога організувати як діяльність учнів, так і свою власну.

Причому доцільне об'єднання проектувального та конструктивного компонентів у діяльнісний. Усі компоненти в цій системі можна описати через сукупність відповідних умінь педагога.

Формування основних механізмів саморозвитку педагогів, таких як педагогічне пізнання, спілкування, адаптація, діяльність, релаксація, рефлексія, неможливе без розвитку основних педагогічних здібностей, а саме:

здатності до педагогічного пізнання через розуміння вчителем учня, інтерес до дітей, творчість у роботі, спостережливість у стосунку до них;

здатності до організації педагогічного спілкування через педагогічну вимогливість, педагогічний такт і здатність створювати дитячий колектив;

здатності до адаптації в нових, швидкомінливих умовах;

здібностей, що характеризують діяльність учителя через змістовність, яскравість, образність і переконливість;

креативності, що виявляється через творчість, педагогічну імпровізацію, знайдення несподіваного педагогічного рішення та його втілення;

релаксацію та рефлексію своїх здібностей, усвідомленням себе в педагогічній діяльності й оцінкою її ефективності.

Рівні сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Як справедливо відзначає М. Поташник, педагогічна діяльність, будучи сплавом науки й мистецтва, завжди припускає творчість, практично втілювану в нестандартний підхід до рішення проблем; розробка нових методів, форм, прийомів і засобів та їх оригінальних сполучень; ефективне застосування наявного досвіду; удосконалення раціоналізації модернізації відомого відповідно до нових задач; удала імпровізація на основі як точного знання й компетентного розрахунку, так і високорозвиненої інтуїції; уміння бачити «віяло варіантів» рішення однієї й тієї ж проблеми; уміння трансформувати методичні рекомендації, теоретичні напрацювання в конкретних педагогічних діях тощо. Тому основний показник рівня сформованості індивідуального стилю педагогічної діяльності - це показник креативності, спрямованості на активну творчу й перетворюючу діяльність, технологічна підготовленість.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності має кілька рівнів формування.

Адаптивний рівень характеризується хитким ставленням педагога до педагогічної реальності, коли цілі й задачі власної педагогічної діяльності визначені ним у загальному вигляді і не є орієнтиром і критерієм діяльності. Ставлення до психолого-педагогічних знань індиферентне, система знань і готовність до їх використання в необхідних педагогічних ситуаціях відсутній. Технолого-педагогічна готовність визначається в основному відносно успішним рішенням організаційно-діяльнісних задач практичної спрямованості які, як правило, відтворюють власний попередній досвід і досвід колег. Професійно-педагогічну діяльність педагог будує за заздалегідь відпрацьованою схемою, що стала алгоритмом, творчість для нього практично чужа.

Педагог, який має репродуктивний рівень, схильний до стійкого ціннісного ставлення до педагогічної реальності: він більш високо оцінює роль психолого-педагогічних знань, виявляє прагнення до встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між учасниками педагогічного процесу, для нього властивий більш високий індекс задоволеності педагогічною діяльністю. На відміну від адаптивного рівня в даному випадку успішно вирішуються не тільки організаційно-діяльнісні, а й конструктивно-прогностичні задачі, що припускають цілепокладання та планування професійних дій, прогноз їх наслідків.

Творча активність, як і раніше, обмежена рамками трудової діяльності, але виникають елементи пошуку нових рішень у стандартних педагогічних ситуаціях. Формується педагогічна спрямованість потреб, інтересів, схильностей; у мисленні намічається перехід від репродуктивних форм до пошукових.

Креативний рівень характеризується більшою цілеспрямованістю, стійкістю шляхів і способів професійної діяльності. Помітні зміни, що свідчать про становлення особистості педагога як суб'єкта власної професійної діяльності, які відбуваються у структурі технологічного компонента; на високому рівні сформованості знаходяться вміння вирішувати оціночно-інформаційні та корекційно-регулюючі задачі. Взаємодія педагога з учнями, зі студентами, колегами, оточуючими людьми відрізняється вираженою гуманістичною спрямованістю. У структурі педагогічного мислення важливе місце займають педагогічна рефлексія, емпатія, що забезпечує глибоке розуміння особистості вихованця, його дій і вчинків.

Креативний рівень відрізняється високим ступенем результативності педагогічної діяльності, мобільністю психолого-педагогічних знань, утвердженням відносин співробітництва та співтворчості з учнями та колегами.

Позитивно-емоційна спрямованість діяльності педагога стимулює стійко перетворюючу, активно творчу і самотворчу активність особистості. Технологічна готовність таких педагогів знаходиться на високому рівні, особливого значення набувають аналітико-рефлексивні вміння; усі компоненти технологічної готовності тісно корелюють між собою, виявляючи велику кількість зв'язків та утворюючи цілісну структуру діяльності. У діяльності педагогів важливе місце займають такі прояви творчої активності, як педагогічна імпровізація, педагогічна інтуїція, уява, що сприяють оригінальному продуктивному рішенню педагогічних задач. У структурі особистості гармонійно поєднуються наукові й педагогічні інтереси та потреби; розвинена педагогічна рефлексія та творча самостійність створюють умови для ефективної самореалізації індивідуально-психологічних, інтелектуальних можливостей особистості.

Література:

· Фоменко І. «Індивідуальний стиль педагогічної діяльності» Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

· Теслюк В.М. Чинники, які впливають на формування індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування // „Наукові дослідження - теорія та експеримент’2006": Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції. - м. Полтава, 15-17 травня 2006 р.: - Полтава: Вид-во „ІнтерГрафіка", 2006. - Т.4. - С.128-131.

· Методичні рекомендації щодо формування та корекції індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів / В.М. Теслюк, Т.Д. Іщенко, А.І. Дьомін. - К.: Аграрна освіта, 2006. - 21 с.

Рекомендації

· Розвиток теоретичних гуманістичних педагогічних знаннь методів і прийомів, що адекватно стимулюють розвиток особистості та просування учня у визначеному напрямі;

· Впровадження інноваційно-педагогічної свідомісті і визнання інновації як невід'ємної та значущої частини освіти;

· Забезпечення можливісті зміни структури освіти та діяльності педагога відповідно до суспільних перетворень і розвитку культури, науки й виробництва, що гарантують інноваційний характер педагогічної діяльності;

· Створення корпоративної атмосфери навчання, взаємної довіри та поваги, співробітництва дітей і дорослих (дорослі не тільки транслюють зразки спілкування, мислення, організації діяльності, а й живуть за цими зразками);

Засідання №3 (21 лютого)СЗШ№6

Тема: Місце та роль вчителя в проектній діяльності.

План проведення:

1.Реєстрація учасників семінару.

2. Визначення теми, мети семінару.

3. Міні - тренінг "Актуалізація знань педагогів з опорних понять.

4. Мультимедійна презентація "Місце та роль вчителя в проектній діяльності".

5.Актуальні питання щодо використання інноваційної технології.

6. Підсумки III етапу Всеукраїнської олімпіади з трудового навчання.

7. Вироблення методичних рекомендацій.

Педагогіка співпраці

Діяльність учителя - мотивує учнів; ставить перед учасниками проблему та організовує її обговорення, пояснює цілі проекту; спостерігає, консультує.

Формы роботи - проблемна бесіда; оповідання; консультація; самостійна робота; екскурсія.

Діяльність учнів – обговорюють проблеми з учителем і однокласниками; формулюють задачі; уточнюють та аналізують інформацію; визначають цілі й обирають план дій; проводять дослідження, фіксують результати.

ІІ етап-конструкторський

Діяльність учителя - організує, активізує пошук та створення ідей; висловлює пропозиції; допомагає у виборі рішень; рекомендує; спостерігає; консультує.

Форми роботи - бесіда; дискусія; “мозковий штурм”; - морфологічний аналіз; дизайн-аналіз; ролева гра; самостійна робота.

Діяльність учнів – працюють з інформацією; проводять синтез, аналіз та оцінку ідей; виконують графічні роботи; оформлюють документацію.

ІІІ етап-технологічний

Діяльність учителя - забезпечує матеріальну базу; керує діяльністю учнів; організовує та координує процес виготовлення; знайомить з новими прийомами обробки матеріалів; консультує.

Діяльність учнів - виконують необхідну підготовку та виготовляють виріб; здійснюють самоконтроль своєї діяльності; проводять контроль якості обробки деталей виробу.

Форми роботи - бесіда; показ; самостійна робота; практична робота.

ІV етап-заключний

Діяльність учителя - консультує; надає допомогу; організує захист та обговорення проектів; слухає; приймає участь в аналізі й оцінці результатів проекту; аргументовано оцінює роботу учнів з проекту.

Форми роботи - бесіда; презентація результатів; ділова (ролева) гра; імітаційно-діяльнісна гра.

Діяльність учнів - здійснюють самоаналіз і самооцінку результатів проектування, готують документацію до захисту; захищають проект; приймають участь в колективному обговоренні та оцінці результатів проекту.

Ролі вчителя

Ентузіаст, який підвищує мотивацію учнів, підтримує, заохочує і спрямовує їх в напрямку досягнення цілі.

Фахівець, який компетентний в деяких (не у всіх!) областях.

Консультант, який може організувати доступ до ресурсів, в тому числі до інших спеціалістів.

Керівник, який може чітко спланувати та реалізувати проект.

Координатор, який підтримує процес вирішення проблем.

Експерт, який дає чіткий аналіз результатів як виконаного проекта в цілому, так і окремих його етапів.

“Граючий тренер” - учитель повинен постійно поповнювати свої знання по тематиці проектів.

Проектне навчання будується на педагогіці співпраці!
Учитель не є експерт, він – демократичний керівник, консультант, помічник;
Учень виконує роль активного учасника процесу проектування.
І етап-пошуковий